Він оглушив її ломакою і затягнув до себе в печеру.
Вона його ненавиділа.
Він обмив їй лице, розв’язав та віддав останнє мясо, а сам пішов проганяти звірів.
Це було вже краще, їй сподобалось.
Залишившись голодним він облизав її пальці з залишками жиру,а потім лице.
Їхні губи доторкнулись раз,вдруге,втретє.
Вона заснула в нього на грудях.
Завтра він піде з самого ранку і здобуде вдвічі більше мяса.
Сімейне життя розпочалося.
|
|
|
Люблю ее…она меня не любит.
Хочу ее: ее не взять мне вновь.
Звоню - мне говорят ее не будет!
И от бессилья стынет в жилах кровь.
Спросил вчера: надежда есть какая?
Услышал: есть, но все ж, не торопись.
Ушел ни с чем, от горести вздыхая
Так крепко с ней судьбой переплелись.
Не мальчик я, чтобы играть со мною,
За нею бегать больше не хочу.
Настанет день, и где-нибудь весною,
Я всю тебя до капли получу!
Возьму тебя, от робости немея,
Руками сильными к святому прикоснусь.
Тебя, родную, наконец имея,
В порыве бурной страсти захлебнусь.
Пойдем с тобою в бары, рестораны:
Я покажу тебе, в чем радость бытия.
Наполним жидкостью фужеры и стаканы,
И спляшем «Макарену», ты и я.
Ну а потом, проснувшись утром где-то,
Себя и мир туманный не любя,
Задам вопрос и, не найдя ответа,
Пойму, что потерял опять тебя.
Конечно, ты совсем не виновата,
Что наступил опять разлуки час.
Я буду ждать тебя всю жизнь, моя ЗАРПЛАТА!
И все получиться, любимая, у нас
Brokhauz_RD (05:08 PM) :
Люблю ее…она меня не любит.
Хочу ее: ее не взять мне вновь.
Звоню - мне говорят ее не будет!
И от бессилья стынет в жилах кровь.
Спросил вчера: надежда есть какая?
Услышал: есть, но все ж, не торопись.
Ушел ни с чем, от горести вздыхая
Так крепко с ней судьбой переплелись.
Не мальчик я, чтобы играть со мною,
За нею бегать больше не хочу.
Настанет день, и где-нибудь весною,
Я всю тебя до капли получу!
Возьму тебя, от робости немея,
Руками сильными к святому прикоснусь.
Тебя, родную, наконец имея,
В порыве бурной страсти захлебнусь.
Пойдем с тобою в бары, рестораны:
Я покажу тебе, в чем радость бытия.
Наполним жидкостью фужеры и стаканы,
И спляшем «Макарену», ты и я.
Ну а потом, проснувшись утром где-то,
Себя и мир туманный не любя,
Задам вопрос и, не найдя ответа,
Пойму, что потерял опять тебя.
Конечно, ты совсем не виновата,
Что наступил опять разлуки час.
Я буду ждать тебя всю жизнь, моя ЗАРПЛАТА!
И все получиться, любимая, у нас
|
|
|
Після безсоної ночі роздумів він ступив на карниз багатоповерхівки.
Розчарований в житті він на мить завагався помітивши на сусідньому даху жіночу фігурку.
Махнувши на прощання рукою всьому світу ,зірвався вниз.
Вона перед тим розсталась із коханням і її вибір теж був визначений – в політ.
Вони полетіли разом
Вітер притягнув їх один до одного
Їхні очі зустрілись.
Це Любов
Вони усвідомили це зразу.
За метр до асфальту
|
|
|
Навіяно попереднім постом Сквірел і сьоднішніми роздумами в маршрутці. Що приваблює нас в жінках - візьмемо два приклади з життя, назвемо їх умовно Таня і Наталя. Вони обоє приблизно одного віку, одного соціального статусу. Якшо брати по традиційних критеріях то у виграшному положення Таня вона вища на зріст, в неї класичний 3 розмір бюсту, ідеальна вага як на її ріст, правильні риси обличчя. Наталя нища, з меншим бюстом, трохи повнувата, і риси обличчя правильними назвати важко. Тіки-от Таня мене не приваблює цілком, а Наталку хочеться при зустрічі прямо тут і зараз.) Отака фігня малята) Жінка насамперед має бути жінкою , а кілограми-сантиметри діло набувне, та й не завжди потрібне
|
|
|
|
 |
|
Коментарів: 14
RSS: любов