Soyez realistes, demandez l’impossible.

Будьте реалістами - вимагайте неможливого!!


Диггерство по-львівськи, Частина 3


Вже звично одягаєм костюми а-ля «мисливці за привидами», жартуєм що стаєм санітарами підземель. Маршрут в нас сьогодні незвичний і цікавий, Костя знайшов новий розбитий вхід.  В кінці 1950 рр коли у місті ледь не було скоєно замах на Нікітушку Хрущова - і закладена в районі вулиці Городоцької вибухівка не завалила велику частину львівського андеграунду, тоді було замуровано більшість входів в підземелля і розмурувати їх під силу хіба групі людей з відповідним спорядженням, а тут хід був лише злегка привалений кількома брилами.  Акуратно заходимо в підвал, тут доволі сухо, на відміну від попередніх. Просвічуючи кожен метр йдемо вперед, помічаю  дві гільзи, показую Кості. Той підбирає нюхає – каже що їм років 50, тай калібр 6,35, в нас таких давно не випускають. Заспокоєнні йдемо далі, раптом Костя каже – Замри. Зависаю з піднятою ногою, відчуваю як калатає серце,  - під тьмяним світлом ліхтаря за сантиметрів 20 від ноги висить  ефка на дроті. Мимоволі згадую давно вбиту на уроці ДПЮ інформацію що радіус пораження цієї штуки – 200 метрів і і тут біжи не біжи , до останього повороту метрів 20, час до вибуху – 3-4 секунди, не факт що встигнеш. Костя нахиляється і починає чаклувати над нею.

- Присвіти туди далі – десь тут мала б бути чека. Чеку справді знаходимо за сантиметрів 20 під стіною, Костя поволі вставляє і загинає вусики.  От і буде дяді Міші (дільничному) свіжа галочка для місячника здачі зброї – сміється Костя – Висадився? – А то, - відповідаю – Граната така хрень шо не вгадаєш може розірвати на шматки за метрів 30 а можеш залишитися цілим за метр від неї, тут вже кому як фартане. –  повчально каже Костя.

- Ти мені краще скажи якого хира вона тут робить? - перебиваю я його

- Та хто його зна мо партизанили тут ще під час війни, а мо хтось з бандюків чи чорних археологів  тут бігав від когось. Хоча ставили на совість. На сьогодні вражень вистачить, повертаємся назад.


Відкрити | Коментарів: 56

Диггерство по-львівськи.Частина 2


На дворі +30, а тут доволі прохолодно, одягаєм костюми хімзахисту, зверху яскраво кислотні жилети працівників комунальних підприємств, гумові чоботи, берем по 3 ліхтарі – один на голову, один – великий і тяжкий в руку і один про всяк випадок в кишеню, на голову також берем будівельні каски  - виглядаєм як герої старезного мультику «мисливці за привидами» тіки бластерів бракує), зате є фляга з коньяком у внутрішній кишені))

Читать дальше...


Відкрити | Коментарів: 46

Диггерство по-львівськи.Частина 1


Так мені вже везе в життю що більшість моїх знайомих і друзів люди неординарні та цікаві, про одного з них мова піде нижче.

Кості близько  30-ти, середнього росту, колишній сержант ДШБ, колишній ультраправий. Наша дружба розпочалась коли ми спільно скуштували гуми київських міліціонерів під час акції «Україна без Кучми»).Після того ми разом провели ще не одну акцію під час виборів, обїздили половину України, випили не одне відро горілки та вибрались  з купи веселих их ситуацій. Проте в 2006 Костя повністю розчарувався в націоналізмі, Ющенку та політиці взагалі а також люто зненавидів німців, Євросоюз та буржуїв як клас, по тій причині шо його зазноба поїхала на навчання в ЄС і там вискочила заміж за якогось товстозадого бюргера. Костя пішов в запой на декілька місяців мотивуючи це безглуздістю життя і всі спроби відтягнути його від боротьби з зеленим змієм були марними. Одного разу звично повертаючись в дим п’яний додому він побачив як пара дебелих молодиків тягне дівчину в машину. Вроджене загострене відчуття справедливості підсилене алкоголем заставило Костю втрутитися в ситуацію. В результаті він отримав розбиту голову та порізану ногу проте дівчину таки відвоював. Після цього Костя віднайшов сенс життя і кинув пити. Через 3 місяці вони одружились, а ще через 10 місяців появилась «татова доця»)).І тут Костя знову видає несподіваний номер - залишає роботу на фірмі та влаштовується працівником комунального підприємства, ЖЕКу простіше кажучи. Логіка проявилась через деякий час  коли він отримав службову квартиру, нехай однокімнатну і в страшному стані зате окремо)).Також він купляє в сусіда-пенсіонера стареньку копійку і за декілька місяців скрупульозного ремонту робить з неї «ляльку», інакше не скажеш. Короче повністю перетворився в порядного, занудного сім’янина)).

Телефонує кілька місяців тому – зайду хочу щоб ти глянув на одну хрінь. Окей. Приходить, показує жменю потертих шелягів. Ну ці хіба на вагу сміюсь) і тут він витягує пістоля 17 ст в досить непоганому стані – А це? – А це вже потягне на штук 5 мінімум.- От антиквар – сука -1000 більше він не вартує – перекривлює невідомого скупщика старовини. – В кожного свій бізнес - сміюся я. - А де взяв-то? Костя спочатку морозиться, а потім признається що по роботі доводиться відкачувати та відчищати підвали, в одному з них він і знайшов це добро. – Там купа переходів, от досліджую помаленьку, хочеш підемо разом на наступні вихідні. Звісно що я погоджуюсь і ми домовляємся зустрітись на наступний тиждень.


Відкрити | Коментарів: 78



Мітки

я у твіттері

клуб мандрівників



Зміст сторінки

ОБОЗ.ua