От такою ліричною буває спільна творчість :)

НАПИСАНО СОВМЕСТНЫМИ УСИЛИЯМИ

КОСМИЧЕСКИХ ПРИШЕЛЬЦЕВ НА ХВ:

АЛЕНЬКИ, ОРЕСТА ФОРКО, ВИКТОРИИ СКУБЕНИЦКОЙ

- Туман за окном, словно саван, поник,

И плачет тайком ото всех.

Внезапно так в душу мою ты проник,

Не ведая глупых помех.

Искала тебя я на Млечном пути

Средь бездн и ночной темноты.

Никак от тебя мне теперь не уйти,

И в каждой звезде - только ты.

- Повітря, мов дим, і сумяття в душі.

Годинник лиш стомлено б'є.

Я бачити мав би обличчя чужі,

Та перед очима - твоє.

Ти - інша. Єдина. Між тисяч світів

Так довго тебе я шукав.

Лиш тільки з тобою життя я відкрив,

З тобою лиш щастя пізнав.

- Возникнув сиянием дальних светил,

Ты тут же растаял в ночи.

Родник моей жизни замолк и застыл.

Готовят костер палачи.

Вернись, чужеземец, взгляни на меня,

И сердцу ладони раскрой,

Возьми, защити и спаси от огня,

Мой странник с планеты другой!

- Усюди зі мною твій погляд ясний.

Та доля не має жалю.

Скривавлене серце між зламаних мрій,

Беззахисне десь на краю...

Ні! Я не скорюся! Я сили знайду.

Нехай нелегка буде путь.

Я долю зміню! Я здолаю біду!

Ти тільки мене не забудь...

BlogCamp - це "неконференція" для країн СНД і Балтії по новим медіа, блогам, веб 2.0, соціальным мережам, громадянській журналистиці і всьому що з цим повязано. Блогкамп пройде в Києві 13-14 жовтня 2007 р.. Місце проведення - Університет Фізвиховання, вул. Фізкультури, 1 (ст. метро Республіканский стадіон,поблизу Планетарію).

Правила прості: прийти може кожен; але ти повинен зробити свій внесок : зробити презентацію, провести обговорення, проанонсувати подію в свому блозі,і т.д.

Отож приєднуйтесь

Фіалка - символ смутку, смерті, але водночас емблема пробудження природи; девіз Афін; знак невинності, скромності, цноти, чистоти; беззахисності, відданості своєму коханому.

У греків фіалка вважалася квіткою смутку і смерті. Нею прибирали смертне ложе і могили молодих, дочасно померлих двічат. Символічне значення фіалки пов'язане із легендою про переслідування чарівної дочки Атласа богом сонця Аполлоном і передчасне перетворення на чудесну фіалку.
Фіалка була також емблемою пробудження природи і водночас девізом Афін, котрі Піндар оспівав як заквітчане фіалками місто, а скульптори й живописці зображували у вигляді жінки з вінком фіалок на голові.

Після греків фіалка ні в кого не користувалася такою любов'ю, як у давніх галлів, для яких вона була символом невинності, скромності і цноти, тому нею посипали шлюбне ложе.

Любов до фіалки перейшла до нащадків галлів - французів, у котрих під час поетичних змагань, які відбувались щорічно в Тулузі, однією з вищих нагород була золота фіалка.

У багатьох європейських народів фіалку вважали емблемою чистоти, беззахисності, відданості й вірності своєму коханому лицарю. Її неодноразово оспівували поети, зокрема, сучасник Людовіка XIV французький поет Демаре, посилаючи знаменитій засновниці літературних вечорів Жюлі де Рамбульє вінок із фіалок, змушує цю квітку говорити про себе ось що: "Не маючи честолюбності, я ховаюсь у траві, скромна своїм забарвленням, я скромна також і вибором місця; але якщо коли-небудь побачу себе на вашому чолі, то з найскромнішої квітки я стану найкращою".

За народним сонником, фіалка приносить радість. Вона має здатність причаровувати. Для цього тому, кого хочуть причарувати, потрібно під час сну бризнути на повіки соком фіалки, а потім, коли він прокинеться, прийти і стати перед ним.

Після безсоної ночі роздумів він ступив на карниз багатоповерхівки.

Розчарований в житті він на мить завагався помітивши на сусідньому даху жіночу фігурку.

Махнувши на прощання рукою всьому світу ,зірвався вниз.

Вона перед тим розсталась із коханням і її вибір теж був визначений – в політ.

Вони полетіли разом

Вітер притягнув їх один до одного

Їхні очі зустрілись.

Це Любов

Вони усвідомили це зразу.

За метр до асфальту

і знову депресія приходить неждано і здавалось би без причини себе самого найтяжче зрозуміти:

Світ шаленів у нестримному танці,

свідомість втрачала ознаки життя .

Розірване фото,де двоє коханців

-скалічений символ чужого життя.

 

Біль стугонів від солодкої втіхи,

відчаю крихти засипали стіл,

повержений янгол корчився від сміху,

посеред кров’ю заляпаних тіл.

Необхідно написати статтю. Редактор вже дивиться вовком і якщо я її не здам буквально зараз – буде скандал. Необхідно написати статтю про те, за кого я буду голосувати. Що за ідіотське завдання… Невже не ясно, що існують теми, які краще взагалі не зачіпати. Наприклад, варто серйозно задуматися над проблемою сенсу життя – і все закінчиться суїцидом… Точно. Я знаю. А тут отримала завдання нічим не ліпше: За кого я буду голосувати… Та ні за кого!

Принаймні за політичні сили, які пхатимуться цієї осені у парламент – точно не буду! Навіть не хочу витрачати час на увесь цей виборчий абсурд. Відомо ж заздалегідь, що усі місця уже куплені та поверненню не підлягають. А від виборця не залежить нічого. Ні-чо-го! Вожді понабирали собі у списки слухняних кнопкодавів, на тлі яких навіть Ольга Герасим’юк і та дура, що себе хотіла спалити на честь Ющенка, виглядатимуть спінозами! Цілий парламент кнопкодавів та 4-5 вождів, від яких залежатимуть політичні рішення.

Якого чорта пертися на ці вибори, якщо від мого голосу нічого не зміниться. І нема такої політичної сили, яка би змусила мене в неділю в черзі за бюлетенем стояти. А якби і прийшла проголосувати – не бачу гідних кандидатів.

Де та звивина у народу, який голосує за лідера політичної партії, а не за її програму? Яка загадкова хромосома штовхає українців до виборчих урн попри явну і неприховану безперспективність цієї затії !? Ніби те, як лідер дертиме горлянку в парламенті важливіше, ніж реальне покращення ситуації в Україні. Хоча, якщо зробити невеличке зусилля та подумати мізками – можна дійти висновку – який пес голосніше гавкає,  у того хвіст облізліший.

За БЮТ не голосуватиму через Юлію Володимирівну Тимошенко. Успішна, цілеспрямована, наполеглива – аж противно. В дитинстві певно жерла манну кашу, щоб вирости – не вдалося. А вона все така ж цілеспрямована, що, здається, навіть скаженому собаці дорогою не поступиться. Гроші заробляти вміє, перекричить та переспорить будь-якого депутата, збреше і не почервоніє. Складається враження, що кожного разу в парламент йде, аби самоствердитися і попустити всіх і вся. Риса, звичайно, хороша. Наприклад, у кондукторській діяльності.

«Партія Регіонів». «…Всьо више, і више, і више!..». Віктор Федорович і пенсіонерів підтримає, і стипендії захмарні дасть, і демократію влаштує! Пєрєдовік проізводства. Хоча з тими мільярдами, що він має, можна і ла-манш до Туреччини прорити. (Примітка редактора: авторка явно не знає що таке Ла-Манш. А береться критикувати всіх і вся!  Куди котимся!? З ким доводиться працювати!). Або два. Бо в тієї людини чомусь багато чого в житті повторюється: і в тюрязі двічі посидів, і в кріслі прем’єрському.

«НУНС». Гарно днями Ющенко лопатою на пожежі махав. Язиком теж не гірш вміє. А на пожежу в Ожидів приїхав аж на п’ятий день. Коли з’ясувалося, що ситуація не є небезпечною для здоров’я. Але він марно сподівається, що лопата перетвориться на чарівну паличку та раптово все стане у шоколаді. Наїлися ми вже тих шоколадних обіцянок, що все буде добре. Туркменоподібний борець за справедливість... Якщо йому вигідно – закликає дотримуватися законодавства, якщо ж невигідно – плювати він хотів на Закон! Він що, серйозно вважає, що ніхто нічого не помічає, Месія хренів!

ВО «Свобода». Гарні, доки не бачиш і не чуєш їхніх лідерів. Особливо отого Чахлика Невмирущого у жіночому втіленні, пергідролеву блондинку, яка всюди качає права і бризкає слиною. Та всі вони бризкають слиною. Ще є один, „Тягни-всіх-за-шо-вхопиш-і-не-розтискай-щелепи” називається. Звідки в людини стільки ненависті? І цей чоловік вчився на лікаря!?

Про Мороза і його СПУ навіть не варто казати. Правильно підмічено – остерігайтесь вождів, особливо у побуті скромних. Міль, яка показує неіснуючі зуби. Така маленька, невмируща, але гризеться як має бути.

КПУ. Нафталін концентрований. Симоненко називається. Ну чому ще люди голосують за цю партію? Так би зникла собі тихенько, і ніхто би і не помітив. Або СПУ би труїла своїми екстра незамінними лозунгами та обіцянками. Тим паче, що від компартії часів СРСР лишилася хіба назва. Ну покажіть мені того комуніста радянських часів, який би признавав приватну власність?!? Ну хіба тільки свою дачу, яку обкоми роздавали „пєрєдовікам”.

Нащо бути сірою масою та хавати ту передвиборчу локшину! Чом би тверезо не подивитися на оті пики та не бути верблюдом в каравані, який веде віслюк? Рефлекс «прогулянки кудись в неділю» притлумити до наступних після виборів вихідних. Аби потім не соромитися признатися навіть собі самому – чому я, ідіот, за них голосував?!?(автор-Олена Зелена)

як вже набридли політики,вибори,робота та дощі,згадав один з своїх улюблених віршів,цікаво  в кого які думки він викликає,мені помагає під час депресії

Василь СИМОНЕНКО

* * *

Ти знаєш, що ти — людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.

Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди —
Добрі, ласкаві й злі.

Сьогодні усе для тебе —
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба —
Гляди ж не проспи!

Бо ти на землі — людина,
І хочеш того чи ні —
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.

Ех....

Песнь о работе:
Я согласен - и впредь не платите,
Пусть шатает меня на ходу,
Не давайте жилья, не кормите,
Всё равно на работу приду.
День получки - нет траурней даты,
Просто нет её в этом году,
Не давайте паёк и зарплату,
Всё равно на работу приду.
Отдыхать ни за что не поеду,
Это море имел я [ в виду],
Чай пустой и сухарик к обеду,
Всё равно на работу приду.
И лечиться мне вовсе не надо,
Могут вылечить вдруг на беду,
Не нужны никакие награды,
Всё равно на работу приду.
Ничего, что одежда в заплатах,
Я не вру Вам, имейте в виду,
Даже если проезд будет платным,
Всё равно на работу приду.
Я приду , даже если затменье,
Даже если начальник Иуда,
Даже если в мозгу помутненье,
Я ПРИДУ! НО РАБОТАТЬ НЕ БУДУ!!!