Хто такий Роберт Домс
Якось у Львові жив собі батяр на ймення Роберт Домс, пиво любив фест та не тіко пити, але й варити. До справи підходив дуже поважно, мавши власну броварню, панунцьо Домс щодня, вдосвіта, регулярно-методично особисто відслідковував якість свіжозвареного пива - дегустуючи, принесену вродливою й жвавою служницею Зосею, кількалітрову мідну гальбу пива з фігурним самоварним краником. Так тривало кілька років, допоки власник броварні не зрозумів, що у пиві приваблювала його не стіки сам хміль, скіки сам ритуал

Зачарований Зосиними принадами, які підсилював добрий хмільний напій, Роберт Домс у 1886 році продав улюблену броварню, одружився на колишній служниці й щасливий тим виїхав геть зі Львова до Швейцарії.

На альпійських полонинах історично-легендарний слід Роберта Домса загубився, але у Львові залишився предметний доказ цієї спокусливо-романтичної історії — мідна гальба, яку іменують «Зосею» та бадьора водевільна пісенька «Продав Домс броварню, забравши Зосю гарну», авторства Анатолія Кос-Анатольського.

Львівська пивоварня має гарну традицію – усе чим вона займається оповити легендою. І вже байдуже правда то чи ні, але вони майстерно витягують на світ факти та персонажі, які тут же стають представниками галицької особливості.
ЩО жє вражає в Роберта Домса:

По-перше 4 зали закладу. Це найбільші підвальні зали з арковою стелею, які вдавалося бачити на власні очі. Простір довкола просто захоплює в перші миті. Зали на зразок тих, що зводили у фортецях для лицарського бенкетування -з грубого каменю з дуже високою стелею, заставлені як у час середньовіччя довгими столами повздовж – вже обстановка, що вартує уваги. «Замковості» залам надають специфічні поодинокі елементи інтер’єру – важелезні ковані люстри у формі корони, такі ж підсвічники грубої роботи, лави*та дерев’яні стільці, старезні серванти.

По-друге – живе пиво місцевого розливу. Все-таки заклад залишився пивницею і це створює певну розкуту атмосферу. Пабом не хочеться називати, так як дух закладу вповні заслуговує на власну яскраву ідентифікацію – наш український пивний льох.:) Представлене звісно Львівське пиво (6 грн) та повне меню українських страв. Доста закусок до пива з орієнтацією на споживання великими компаніями у стравах (хаш, флячки, курячі крильця, креветки, таца - м’ясне асорті, сушені кальмари, солені палички, горішки тощо). Сервіс непоганий, хоча якщо багато люду на замовлення доведеться трохи чекати.
А третє – «концертний» настрій. Скажете не має такого? А як назвати відчуття єдності з багато чисельною спільнотою довкола, що жваво танцює, радісно виспівує, незважаючи на тисняву та відтоптані ноги. Повірте тут не те, що можна кричати, іноді з-за гуркоту важких келихів, виголошування бравад та підспівування клієнтів просто не можливо спілкуватись інакше. Ну звісно його створюють не в останню чергу музичні гурти, які тут майже «прописані». Серед них - Бурдони, Тартак, Калич-блюз, Люди добрі, ТІК, Перкалаба. Сцена розміщена в одній залі, в якій освітлення завбачливо майже немає, з інших зал можна спостерігати цей же концерт, не відриваючись від столу завдяки on-line трансляції на плазмових екранах. Проте в неконцерні дні тут тиха ненавязлива музика, що не заважає спілкуванню. Загалом моя оцінка 5/5. Один з улюблениз закладів